„Rzeki płyną mlekiem, a kiełbasa rośnie na drzewach”, czyli jak Ukraińcy Bojkowszczyzny Zachodniej byli zachęcani do przeniesienia się na stepowe rejony ZSRR w 1951 r.

Abstract

Artykuł poświęcony jest działalności agitacyjno-propagandowej władz radzieckich na terenach Bojkowszczyzny Zachodniej w roku 1951, mającej na celu skłonienie ludności tego obszaru do migracji na południe i wschód Radzieckiej Ukrainy. Jednocześnie popularyzacja ideologii radzieckiej wśród mieszkańców regionu powinna przygotować ludzi do przyszłego życia w kołchozach na południu i wschodzie Ukrainy. Wysiedlenie wynikało z umowy o zmianie granic państwowych, podpisanej 15 lutego 1951 r. pomiędzy Rzeczpospolitą Polską a Związkiem Radzieckim. Właściwie, wtedy ponad 32 000 Ukraińców zostało przymusowo przeniesionych na południowe i wschodnie obszary Ukrainy. Jednak przed tym, w okresie zimy – wiosny 1951 r., agitatorzy radzieccy przez cały czas mówili o „radzieckim raju”, gdzie rozdają pola, mleko, na płotach wiszą kiełbasy, słonina, chleb smaruje się codzienne masłem, ludzie jedzą mięso nie tylko od święta. Akcję propagandową prowadzono gromadząc ludność w klubach i czytelniach, gdzie odbywały się wykłady i pokazywano filmy na temat dobrodziejstw życia pod władzą radziecką. Następnie agitatorzy wybierali wśród mieszkańców delegacje na wyjazd do miejsc przyszłego przesiedlenia, aby zobaczyli ten bolszewicki raj, a następnie opowiedzą, a ludzie zdecydują, jak się zachować. Delegacji pokazywano domy podłączone do elektryczności, tłuste krowy na zielonych pastwiskach, pola po horyzont i obfitość jedzenia. Młodzież, która jako pierwsza pojechała do nowych miejsc zamieszkania, otrzymała zadanie wybudować mieszkanie dla przyszłych fal przesiedleńców. Duża część młodych ludzi widziała na własne oczy, wszystkie realia powojennej odbudowy w warunkach komunizmu, na tamtejszych ziemiach i o tym na różny sposób uprzedzali swoje rodziny, wzywając je do nie porzucania rodzimej ziemi. Na ogół mieszkańcy Bojkowszczyzny Zachodniej nie ufali agitatorom i nie byli skłonni do zmiany miejsca zamieszkania. Skłoniło to władze radzieckie do użycia siły.

The article is devoted to the activities of Soviet authorities in Western Boykivshchyna in 1951 that aimed to encourage people to move to the south and east of Soviet Ukraine. At the same time the dissemination of communist ideology among the inhabitants of Western Boykivshchyna should have to prepared people for future life in the southern and eastern regions of Ukraine, because they were to be evicted. Deportation was the result of the Polish–Soviet border adjustment treaty (territorial exchange) since 15 February 1951. It has led to consequences: more than 32 000 Ukrainians without their consent were resettled to the south and east of USSR. Before winter – spring of 1951 Soviet agitators constantly were telling about „Soviet paradise”, where fields and milk were distributed, the sausages and lard were hanging on the fences, bread was greased by butter for everyday, and people were eating meat not only on holidays. For this fables people were gathered in local clubs and reading rooms, where it was given lectures and showed films about the abundance under the Soviet power. Then they chose delegations among local people to visit the village in the places of future resettlement. The delegations were showing houses connected to electricity, fat cows on green pastures, fields along the horizon and the abundance of food. Young people, who first went to new places of residence, were given the task of building a housing for future waves of displaced persons. A large part of the arrived young people saw for their own eyes all the realities of post-war reconstruction under the conditions of communism in the lands there, and they cautioned about it their families in different ways, asked them didn’t leave their native land. In general, the inhabitants of Western Boykivshchyna region did not believe the agitators and didn’t want to leave their native land. It only further convinced the Soviet authorities in inevitability of the use of force.

Стаття присвячена агітаційно-пропагандистській діяльності радянської влади на Західній Бойківщині в 1951 році з метою переконання жителів переселятися на південь і схід радянської України. Оскільки виїхати мали всі, то поширення радянської ідеології серед мешканців області водночас мало підготувати людей до майбутнього життя в колгоспах Півдня та Сходу України. Переселення стало наслідком угоди про зміну державного кордону від 15 лютого 1951 року, підписаної між Республікою Польща та Радянським Союзом. Власне тоді, понад 32 тисячі українців „викинуто” в південно-східні українські степи. Однак до цього, взимку-навесні 1951 року, радянські агітатори весь час говорили про „радянський рай”, який тече молоком і медом, де землю роздають усім, де на парканах висять ковбаси і сало, хліб намазують маслом кожен день, а люди їдять м'ясо не тільки на свята. Для досягнення поставленої мети пропагандисти заганяли людей у клуби та читальні, де читали лекції та показували фільми про багате життя під радянською владою. Згодом серед жителів села обирали делегатів, які виїжджали на місця майбутнього переселення: нехай побачать ці більшовицькі раї, напишуть про них у листах чи розкажуть, коли повернуться, а тоді люди будуть думати, що робити далі. Делегації показували електрифіковані будинки, жирних корів на зелених пасовищах, поля до самого горизонту та багато їжі. Молодь, яка перша виїхала на нове місце проживання, отримала завдання побудувати житло для майбутніх хвиль переселенців. Значна частина прибулої молоді на власні очі бачила всі реалії повоєнної відбудови в умовах комунізму на тих землях і в різний спосіб попереджала про це своїх рідних, закликаючи не кидати рідну землю. Загалом жителі Західної Бойківщини не довіряли агітаторам і відмовлялися від можливості жити на радянських чорноземах. Тож радянська влада вдалася до примусового вигнання місцевого населення із Західної Бойківщини.